Cart 0
Сучасні аспекти репродуктивного здоров’я жінок в умовах війни
Вл.В., Подольський В.В. // Монографія «Стан здоров’я жінок фертильного віку в умовах воєнного стану в Україні» – К.: Видавництво «Кріейтів медіа», 2023, 284 с. // УДК 618.1- 055.2(477)«364» // ISBN 978-617-95069-4-9 // сторінки 32 – 45.
Зміна умов існування сучасної жінки, підвищення її ролі в житті суспільства, окрім позитивного загальносуспільного значення має і певні негативні впливи. Насамперед, це пов’язано зі значним фізичним, психоемоційним і стресорним навантаженням на жіночий організм. Такі навантаження значно підсилюються через стресогенний вплив факторів воєнного стану в країні. До таких змін умов існування сучасної жінки можна віднести: соціально-економічні умови життя, масову міграцію населення, пов’язану з військовою агресією, інформаційне перенавантаження і інформаційно-значущих сферах життя, яке зумовлене політичною, соціально-економічною і морально-етичною дестабілізацією суспільства, що призводить до психоемоційного перенапруження.
Вегетативна регуляція являє собою один з найважливіших механізмів адаптації організму до стресогенних умов. Саме тому вивчення клінічних проявів змін вегетативного гомеостазу (ВГ) може дозволити об’єктивно оцінити вплив стресорної реакції на організм, а відтак і на стан репродуктивної системи жінки.
Відомо, що вегетативна нервова система (ВНС) відіграє велику роль в забезпеченні гомеостазу організму, різних форм фізичної і психічної діяльності, приймає участь в роботі серцево-судинної, дихальної, та інших найбільш важливих систем організму, впливає на обмін речовин, регулює діяльність ендокринної системи в організмі. Така багатогранність діяльності цієї системи в організмі жінки безумовно прямим, або опосередкованим чином може впливати і на стан репродуктивної системи.
Зміни ВГ можуть проявлятися у вигляді синдрому вегетативної дисфункції та соматоформної дисфункції вегетативної нервової системи, що за старою класифікацією відповідає терміну нейроциркуляторна астенія, яка клінічно проявляється частіше за гіпертонічним, гіпотонічним та кардіальним типами.
Наші дослідження, проведені в різних напрямках, дозволили з’ясувати, що існує тісний взаємозв’язок між станом ВГ та змінами РЗ у ЖФВ, а порушення ВГ супроводжуються змінами в системах регуляції та адаптації організму жінок, що є підґрунтям для розвитку і підтриманням порушень РЗ. Вивчення стану загального і репродуктивного здоров’я жінок фертильного віку (ЖФВ) в умовах війни показали, що частота функціональних захворювань, пов’язаних із змінами ВГ, значно збільшилась і сягає 60- 7- % у ЖФВ. На тлі змін ВГ зростає і частота порушень РЗ. Серед багатьох порушень РЗ в сучасних умовах набувають значення зміни в стані РЗ, які обумовлені абортами, безпліддям та доброякісними пухлинними захворюваннями матки (лейоміома матки). Ці різні, на перший погляд, зміни РЗ пов’язані між собою тісними причиннонаслідковими взаємозв’язками і можуть представляти логічний ланцюг послідовного їх розвитку: аборт – може призводити до безпліддя, а на тлі безпліддя часто виникає лейоміома матки. Саме тому лікарі мають приділяти особливу увагу цим змінам РЗ у жінок з порушенням ВГ. Дослідження психоемоційного стану у жінок з змінами РЗ та порушенням ВГ в умовах війни показало, що зміни в психоемоційному стані відбувається у жінок зі всіма видами змін РЗ на тлі порушень ВГ і характеризуються проявами психоемоційного стресу високого і середнього рівнів, зниженням резервних можливостей організму, що проявляються дизадаптацією та вираженою особистою і ситуативною занепокоєністю, які залежать від різних змін ВГ. Результати досліджень показали роль стресорних механізмів в розвитку та загостренні соматоформних захворювань, які супроводжуються порушенням ВГ у жінок з змінами РЗ. На тлі стресорного впливу на організм виникає психосоматична дизадаптація, що, в свою чергу, призводить до змін в різних системах організму, порушуються їх біологічні взаємозв’язки наслідком яких є зміни в різних ланках ВНС та регуляції судинного тонусу. Зважаючи на результати наших досліджень щодо порушень стану ВГ в організмі жінок з змінами РЗ на тлі соматоформних захворювань патологічний адренергічний вплив через систему ліполізу і фосфоліполізу активізує процеси перекисного окислення ліпідів, а утворені в результаті цього процесу вільнорадикальні сполуки негативно спливають на біологічні мембрани, що в масштабах цілого організму призводить до оксидативного стресу.
Результати проведених досліджень, серед яких імунологічні, гормональні, генетичні та психоемоційні, опосередковано вказують на наявність оксидативного стресу в організмі жінок з порушенням ВГ та змінами РЗ, що потребує застосування відповідних лікувальних заходів. Проведені дослідження та їх аналіз дозволив розробити комплексну систему лікування порушень ВГ у жінок з змінами РЗ, яка включає: психологічне розвантаження, медикаментозну корекцію фітопрепаратами порушень ВГ, іглорефлексотерапію, корекцію мікробіоценозу, імунологічних змін та регуляцію менструальної функції, лікування змін РЗ.
При всіх формах порушень ВГ доцільно використовувати препарат Тівортін – діюча речовина якого є L-arginini hydrochloridum, а 100 мл препарату містить 4,2 г аргініну гідрохлориду (у 100 мл міститься 20 ммоль аргініну та 20 ммоль хлоридів), 100 мл вводиться внутрішньовенно крапельно 1 раз на добу протягом 10 діб лікування. Lаргінін корегує астенічні стани та порушення кровообігу в центральних і периферичних судинах, артеріальну гіпертензію та метаболічний алкалоз. Аргінін (а-аміно-dгуанідиновалеріанова кислота) – амінокислота, яка відноситься до класу умовно незамінних амінокислот і є активним і різностороннім клітинним регулятором багаточисельних життєво важливих функцій організму. Відомо, що L-аргінін – єдиний субстрат для синтезу NO. Утворення з L-аргініну NO є фізіологічним процесом, який спрямований на підтримку нормального функціонування ендотелію судин. Важливе значення NO в організмі полягає в його фізіологічній дії, як ангіопротектора. При цьому, оксид азоту забезпечує зниження адгезії лейкоцитів до судинної стінки і їх шкідливу дію на ендотелій, зниження проліферації клітин гладких м’язів і патологічне ремоделювання судинної стінки, пригнічення агрегації тромбоцитів і пристінкове тромбоутворення, проникає з ендотеліальних в клітини гладеньких м’язів судинної стінки і сприяє розслабленню судин (вазодилатації). L-аргінін є субстратом для NOсинтази – ферменту, що каталізує синтез оксиду азоту в ендотеліоцитах, має антиоксидантну дію, є активним регулятором проміжного обміну і процесів енергозабезпечення, приймає участь у підтриманні гормонального балансу в організмі, пригнічує також синтез асиметричного диметиларгініну – потужного ендогенного стимулятора оксидативного стресу
При всіх формах порушення ВГ доцільно призначати другий етап лікування, до якого входить Тівортін аспартат, діюча речовина якого L-аргінін – 0,57 г і аспарагінова кислота – 0,43 г. Препарат призначають по 5 мл (1 мірна ложка – 1 г) внутрішньо 4 рази на добу (сніданок, обід, вечеря та перед сном), протягом наступних 20 діб (після першого етапу лікування). Проведені лікувальні заходи для жінок з змінами ВГ та порушеннями РЗ показали свою високу ефективність. У них відновлювалась репродуктивна функція (більш як у 80 % випадків) і не зважаючи на умови війни наступала бажана вагітність. Але такі жінки потребують пильної уваги та подальших лікувальних заходів щодо порушень ВГ і під час вагітності.
Найбільш частими ускладненнями під час вагітності у таких жінок були: загроза переривання вагітності (частіше в першому і другому триместрі – 56%) передчасні пологи (21%) гіпоксичні прояви у плода під час вагітності (58%) та в пологах (56%), затримка розвитку плода (25%). Для лікування гіпоксичних проявів у плода під час вагітності та в пологах, а також затримки розвитку плода у вагітних з порушеннями ВГ, що мали до вагітності зміни РЗ доцільно також використовувати L-аргінін.
Ключову роль у генезі порушень РЗ займають запальні захворювання геніталій у ЖФВ. Хронічні запальні захворювання жіночих статевих органів (ХЗЗСО) ведуть до тяжких змін в репродуктивній системі жінки – безпліддя, порушень менструальної функції, невиношування, перинатальних порушень, фонових передракових та онкологічних захворювань.
На стан здоров’я жінки з хронічними запальними захворюваннями органів репродуктивної системи часто впливають так звані фактори ризику, які не тільки викликають загострення інфекційного процесу, але і беруть безпосередню участь у патогенезі. До них відносяться, насамперед, негативний вплив шкідливих звичок на організм жінок (у 100% обстежених), несприятлива екологічна ситуація в місці проживання (до 12%), небезпечний вплив певних професійних моментів (8%), шкідливі звички (30-40%). Пацієнтки з хронічними захворюваннями можуть отримати попередню консультацію лікаря з використанням популярної нині системи телемедицини (за допомогою телефонного дзвінка лікареві, або відео дзвінка), однак вагітні пацієнтки, особливо в третьому триместрі вагітності часто потребують невідкладної допомоги.
В період воєнного стану в нашій країні нами було проведено телефонне консультування 100 ЖФВ: запальні захворювання (загострення хронічного сальпінгоофориту, вагініт, цервіцит) – 73%, порушення психоемоційного стану (посттравматичні стресові розлади, депресія, тривожність) – 68%, порушення менструального циклу (гіперполіменорея, олігоменорея) – 23%, психосоматичні розлади (хронічний тазовий біль) – 16%, загроза переривання вагітності – 16%. Аналіз результатів консультування показав, що серед найбільш частих скарг були скарги на загострення хронічного сальпінгоофориту, вагініту, цервіциту, частота яких складала 73%.
Хронічні запальні захворювання органів репродуктивної системи в комбінації з іншими факторами ризику значно підвищують ризик розвитку оксидативного стресу у ЖФВ. Такі зміни в організмі можуть призводити до розвитку різних порушень РЗ, серед яких найбільш частими є ризики розвитку безпліддя, частота якого сягає 45%.
Наразі у всьому світі за останні десятиріччя спостерігається значна тенденція до прогресування зниження фертильності жінок. Тому велику увагу приділяють виявленню факторів ризику, які впливають на репродуктивну функцію жінок.
Інфекції, які передаються статевим шляхом, є складною медико-соціальною проблемою сучасності, що обумовлено їх широким розповсюдженням та впливом на РЗ населення. ІПСШ можуть призводити до таких серйозних наслідків, як недоношеність, вроджені вади, захворювання на рак шийки матки (ШМ), запальні захворювання органів малого таза (ЗЗОМТ), безпліддя, тощо.
Для лікування ХЗЗСО у ЖФВ до комплексної терапії доцільно додавати тіотриазолін. Тіотриазолін – перший в історії України оригінальний брендовий препарат. Ця діюча речовина внесена до переліку FDA. Препаратом, що містить фармакологічну речовину тіотриазолін, є Далмаксін, який випускається в супозиторіях ректального і вагінального введення. Фармакологічний ефект препарату обумовлений протиішемічною, мембраностабілізуючою та антиоксидантною діями. При ректальному та вагінальному введенні тіотриазолін діє місцево при контакті зі слизовими оболонками прямої кишки та сечостатевих органів жінок, виявляючи протизапальну дію, прискорює загоювання ран і виразок слизових оболонок сечостатевої системи. Механізм дії препарату полягає у впливі на ішемію, як ключового фактору розвитку склерозування стінок піхви та спайкового процесу на рівні статевих органів жінок. Діюча речовина тіотриазолін гальмує гіперпродукцію активних форм кисню (АФК), які беруть участь у формуванні тромбозу та викликають розслаблення гладком’язових клітин стінок судин і уповільнення кровотоку. Ця речовина відновлює мікроциркуляцію стінки піхви та шийки матки, перешкоджає виникненню склеротичних процесів, прискорює загоєння слизової оболонки піхви та у випадку необхідності підвищує ефективність і безпеку при фібринолітичній терапії, оскільки зменшує у крові вміст тромбоксанів. Протиішемічна дія тіотриазоліну здійснюється на клітинному рівні через вплив на мітохондрії. Відомо, що головна роль мітохондрій – виробництво аденозинтрифосфату (АТФ), який використовується в якості джерела хімічної енергії, за допомогою дихання і регулювання клітинного метаболізму. Набір реакцій, що беруть участь у виробництві АТФ, в сукупності відомі як цикл лимонної кислоти, або цикл Кребса. Окрім того, мітохондрія виконує безліч інших функцій – передача сигналів, клітинне диференціювання і загибель клітин, а також підтримання контролю клітинного циклу і росту клітин. Тіотриазолін посилює синтез АТФ, нормалізує дихальний ланцюг мітохондрій, підвищує утилізацію глюкози і глікогену в клітинах, запобігає розвитку лактоацидозу в клітинах, нормалізує роботу ферментів циклу Кребса, що дозволяє досягти обмеження лактат-ацидозу, активації компенсаторного малат-аспартатного шунта, прямої мітопротективної дії, гальмування АФК-залежного гальмування внутрішньої мембрани мітохондрій, регулювання SН-залежних механізмів регуляції мітохондріальної пори, відновлення чутливості рецепторів іонних каналів, зниження виходу внутрішньомітохондріальних прозапальних і проапоптотичних білків. Тіотриазолін ефективно відновлює метаболізм клітин, діє на патогенез захворювання та швидко усуває симптоми захворювання. Ранозагоювальна дія препарату відбувається через регуляцію сфингозин-І-фосфат (SIP), що являє собою ліпідний медіатор, який сприяє загоєнню ран за рахунок ангіогенезу, регулювання проліферації клітин та залучає імунні клітини у рану. Препарат здатний відроджувати правильне кровопостачання тканин навіть на тлі набряку із перших днів деструкції шийки матки (при ректальному використанні). М’який фізіологічний вплив на уражені ділянки слизової викликає підвищення припливу кисню до клітин. Вони починають посилено споживати глюкозу, у них активізується синтез АТФ, що дає енергію для швидкої регенерації.
Відбувається гальмування процесів вільнорадикального окислення ліпідів, активація ферментів антирадикального захисту в пошкоджених тканинах, що призводить до скорочення стадії травматичного запалення і стимуляції процесів регенерації тканин, що є особливо важливим для прискорення загоєння тріщин і ерозій ШМ у жінок. Використання препарату в комплексній терапії ХЗЗСО у ЖФВ дозволяє покращити ефективність антибіотикотерапії. Оскільки діюча речовина сприяє проникненню антибактеріальних препаратів у вогнище запального процесу, підвищується ефективність і безпека базової терапії, скорочується тривалість лікування, попереджається розвиток рецидивів і хронізації запальних процесів. Таким чином, прискорюється одужання пацієнтки і попередження розвитку ускладнень. При всмоктуванні та виявленні резорбтивного ефекту аналогічну дію він чинить відносно слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, а також тіотриазолін запобігає руйнуванню гепатоцитів, знижує ступінь жирової інфільтрації та поширення центролобулярних некрозів печінки. Нормалізує білковий, вуглеводний, ліпідний та пігментний обміни.
Застосування тіотриазоліну у вагітних свідчить як про його виражений гепатопротекторний, так і про його імуномодулюючий ефект за рахунок нормалізації показників цитокінового профілю. Тіотриазолін, своєю чергою, попереджає окислювальну модифікацію білкових структур рецепторів, іонних каналів, ферментів, факторів транскрипції, нормалізується зрушення редокс-регуляції в умовах оксидативного стресу. Крім того, за даними численних і багаторічних доклінічних досліджень, тіотриазолін виявляє високу кардіопротективну, протиішемічну, антиоксидантну, гепатопротекторну, репаративну та антиапоптотичну активність. Аналіз акушерських і перинатальних наслідків розродження свідчить про вищий термін гестації та гестаційний вік новонароджених при використанні препарату у комплексній прегравідарній підготовці для попередження невиношування вагітності. У комплексній терапії препарат призначається по 1 супозиторію вагінально або ректально, 1-2 рази на добу. Курс лікування 7-14 днів.
В умовах сучасного суспільства з його урбанізацією, соціально-побутовими, економічними, моральними проблемами відзначається зростання частоти наркоманії, алкоголізму та паління, особливо серед жіночого населення.
В Україні до початку військових дій спостерігались достатньо високі показники безпліддя, які відповідали показникам в країнах Європи. Значний вплив на безпліддя подружніх пар має постійний високий рівень оксидативного стресу в органах репродуктивної системи та в організмі в цілому, що потребує включення до комплексної терапії препаратів, направлених на корекцію виявлених змін.
Проведені нами дослідження та дані інших дослідників свідчать, що значний негативний вплив серед факторів ризику, які впливають на стан РЗ жінок, мають шкідливі звички, такі як тютюнопаління, надмірне вживання алкоголю, наркотичних речовин та сильнодіючих лікарських препаратів. Зважаючи на умови воєнного стану і спостереження за жінками щодо наявності у них шкідливих звичок можна стверджувати, що їх частота дещо збільшується і пояснюються жінками, що на них страждають, «необхідністю зняття стресорних навантажень на організм». Зокрема, такий негативний вплив на природну жіночу фертильність має паління цигарок, що діє на кілька органів-мішеней, включаючи яєчники, маткові труби і матку. Паління цигарок може бути однією з причин виникнення ранньої менопаузи і зниження рівня маркерів резерву яєчника, що обумовлено порушенням розвитку і зростання фолікула через підтримку окисного стресу і пошкодження ДНК. Це призводить до цитотоксичності і продукції ооцитів низької якості.
Іншим фактором ризику, що має негативний вплив на стан РЗ, є надмірне вживання алкоголю. В організмі немає таких структур, на яких не позначалась би негативна дія алкоголю. Особливо алкоголь негативно впливає на статеву систему жінки. При систематичному зловживанні у жінок порушується менструальний цикл, дозрівання яйцеклітини, що може призвести до проблем із зачаттям і виношуванням вагітності. Зниження імунної реактивності при вживанні алкоголю робить жінок більш уразливими щодо інфекційних захворювань. Виражені ознаки функціональної недостатності лейкоцитів і макрофагів зумовлюють стан імунодефіциту. Характерна поява запальних захворювань різних систем організму, насамперед, статевих органів жінки. Під дією алкоголю відбувається збільшення кількості супутніх інфекцій, які створюють вхідні ворота для вірусів, шліхом порушення слизової оболонки геніталій. Збільшуючи реплікацію вірусів алкоголь сприяє збільшенню концентрації вірусних часток на слизовій оболонці статевих органів, тим самим полегшує передачу вірусів.
По відношенню до прогресування вірусної інфекції алкогольна інтоксикація має негативний вплив завдяки збільшенню вірусного навантаження, зниженню імунітету господаря та неефективності лікування.
Актуальною сучасною проблемою є також наркоманія, яка спричиняє важкі порушення фізичних і психічних функцій організму. Вживання жінкою наркотиків супроводжується ураженням системи імунітету, дисбалансом обміну речовин, гормональними змінами, що приводить до патології репродуктивної системи, збільшення числа ускладнень під час вагітності та пологів. Негативним наслідком вживання наркотиків є значна вірогідність інфікування вірусними, бактеріальними та грибковими агентами статевих шляхів біотопів організму. Про негативний вплив наркотиків на організм людини свідчить високий інфекційний індекс жінок, що їх вживають. Зокрема, серед жінокнаркоманів зареєстровано високу частоту захворювань, що передаються статевим шляхом. Серед чинників, що погіршують стан жінки, вагоме значення мають запальні захворювання статевих шляхів, які викликані цими інфекціями та збудниками, що відносяться до умовно-патогенної мікрофлори. Основним пусковим механізмом розвитку запалення статевих органів є бактеріальна інвазія, а найбільш частим шляхом інфікування є висхідне розповсюдження збудника через ендоцервікальний бар’єр.
В останні роки посилилась увага лікарів і дослідників до генітального герпесу ІІ типу та вірусу папіломи людини (ВПЛ типи 11,16,18) у жінок. Дисплазія цервікального епітелію, рак шийки матки значно частіше розвиваються у жінок, інфікованих цими вірусами. Цитопатичний ефект, а також загальна імуносупресивна дія збільшує сприйнятливість організму до зараження хламідіями, мікоплазмами та залучення до інфекційного процесу умовно-патогенних мікроорганізмів. Значна поширеність, персистентний характер захворювання і відсутність ефективних етіотропних засобів роблять проблему генітальних вірусних дуже актуальною.
Серед етіологічних чинників ХЗЗСО у жінок, в останні роки, все частіше зустрічається папіломавірусне інфікування.
Вірусні генітальні інфекції у жінок репродуктивного віку представляють собою серйозну медико-соціальну проблему, оскільки різко зросла інфікованість населення саме молодого репродуктивного віку, що є однією з причин зниження репродуктивного потенціалу нації. Існує декілька основних факторів спливу ВПЛ на організм жінок. Наявність ВПЛ частіше зустрічається у жінок, які мають більше одного статевого партнера, або не мають регулярного статевого партнера. Симптоматика хронічної рецидивуючої ВПЛ інфекції має стертий характер. Більшість доброякісних змін епітелію ШМ та піхви мають обмежений характер. У деяких жінок хронічна рецидивуюча ВПЛ інфекція супроводжується постійним високим рівнем вірусного навантаження у клітинах органів репродуктивної системи та виділеннях. Високе вірусне навантаження високо онкогенних штамів ВПЛ призводить до появи плоскоклітинного внутрішньоепітеліального ураження високого ступеня. Деякі вогнища плоскоклітинного внутрішньоепітеліального ураження високого ступеня можуть трансформуватися у інвазивну карциному
Патогенетичний механізм інфікування ВПЛ складається з деяких етапів. Проникнувши в організм жінки ВПЛ утворює первинний осередок. При цьому від початку інфікування до первинного осередку інкубаційного період може становити від 1 до 6 місяців. Надалі відбувається активний ріст вірусу, який може займати 3-6 місяців. Поряд з цим в організмі відбувається імунна відповідь на наявність ПВЛ. В цей період відбувається репрезентація молекул головного комплексу гістосумісності на поверхні уражених клітин та активація НК-клітин, захоплення вірусних часток клітинами Лангерганса та репрезентація їх Т-клітинам, активація Т-клітин, секреція Т-клітинами цитолітичних гранул. Стримування організмом ПВЛ інфекції може тривати 3-6 місяців, після чого, або наступає стійка клінічна ремісія, або інфікування переходить в персистуючу інфекцію і можуть виникати рецидиви. При цьому якщо організм не справляється з ПВЛ інфікуванням спостерігається відсутність репрезентації молекул головного комплексу гістосумісності на поверхні уражених клітин, порушення функції клітин Лангерганса і відсутня активація Т-клітин.
Для лікування папіломавірусної інфекції у ЖФВ доцільно використовувати імуномодулюючу терапію. Для цього можна використовувати препарат Ліастен, який є оригінальним імуномодулятором і відповідає повному спектру завдань для ефективної імунотерапії цієї інфекції. Діюча речовина препарату – глюкозамінілмурамілпентапептид, який є біологічно активним фрагментом бактеріальної стінки лактобактерій штаму Lactobacillus Delbrueckii. Вплив препарату максимально наближений до процесу природної імунорегуляції, а імуномодулююча та протипухлинна дія відбувається без пригнічення кровотворення. Препарати групи мурамілпептидів були винайдені в Японії і дозволені ЕМА і FDA та визнані Національним інститутом раку (NCI) в США. Цей препарат є модулятором вродженого імунітету 3-го покоління мікробного походження. В гінекологічній практиці імуномодулюючі препарати мурамілпептидного ряду можуть бути рекомендовані при наступних нозологіях: рецидивуючі і хронічні бактеріальні та грибкові інфекції, папіломавірусна і герпетична інфекції, хламідійна і мікоплазменна інфекції, бактеріальний вагіноз, невиношування вагітності, безпліддя, ендометріоз, онкологічна і гінекологічна патологія, післяопераційний період (профілактика і лікування гнійносептичних ускладнень, реабілітація).
Використання препарату у схемах лікування багатьох захворювань, включаючи хронічні рецидивуючі бактеріальні та вірусні інфекції, сприяє скороченню тривалості захворювання, підвищенню ефективності стандартної терапії та зменшенню кількості рецидивів. При цьому механізм імунної відповіді при ВПЛ відбувається через активацію ключових ланок вродженого та набутого імунітету насамперед через клітини Лангерганса (внутрішньоепідермальні макрофаги) та макрофаги, які здійснюють цитолітичну активність проти патогенів, атипових клітин та клітин, ДНК яких трансформовано ВПЛ. Широкий спектр імуномодулюючої дії препарату відбувається шліхом посилення функції фагоцитів: посилюється фагоцитоз та внутрішньоклітинний кілінг поглинутих патогенів, а також підвищення активності лізосомальних ферментів і продукування АФК, продукція прозапальних цитокінів, необхідних для ініціації гуморального та клітинного імунітету. В результаті відбувається посилення продукції антитіл, активація утворення антигенспецифічних Т-хелперів і Т-кілерів, поглинання і кілінг мікроорганізмів за рахунок активації лізосомальних ферментів і утворення АФК, кілінг пухлинних і вірусінфікованих клітин, підсилення презентації антигенів клітинами імунної системи, синтез кілерних клітин, цитокінів (інтерлейкіну-1, фактора некрозу пухлин, колонієстимулюючих факторів). Імуномодулююча активність препарату проявляється також у можливості зберігати ендокринну функцію тимусу та сприяти зниженню циркулюючих імунних комплексів. Препарат не має ембріотоксичної, мутагенної і тератогенної дії. При імунологічному дослідженні після терапії препаратом відзначалося достовірне збільшення кількості CD+ лімфоцитів та NK-клітин, також підйом рівня інтерферонів до субнормальних показників. Спостерігалось також підвищення рівня IgA і IgM. Препарат випускається у наступних лікарських формах: порошок для приготування розчину для ін’єкцій і таблетки, що дає змогу проводити ступеневу терапію. Лікування розпочинається з використання ін’єкційної форми. У флакон з порошком для приготування розчину перед використанням додають 1-2 мл розчину натрію хлориду ізотонічного 0,9% для ін’єкцій або води для ін’єкцій, вводять підшкірно або внутрішньом’язово. Якщо передбачається підшкірне введення препарату, то можна використати 1 мл розчинника. Після додавання розчинника флакон ретельно до повного розчинення його вмісту. Звичайна добова доза препарату для дорослих осіб становить 0,002 г діючої речовини (1 флакон). Курс лікування передбачає 3-5 ін’єкцій з інтервалом 5-7 діб. Через 5-7 діб після закінчення курсу призначають препарат у формі таблеток, які потрібно сповільнено розсмоктувати у ротовій порожнині під язиком. Зазвичай слід призначати по 1 таблетці 2 рази на добу. Курс лікування препаратом становить 10-20 діб. При необхідності можна проводити повторні курси лікування через 3-6 і 12 місяців в залежності від проявів гострих та хронічних бактеріальних або вірусних інфекцій (у тому числі і ВПЛ) та наявності запальних змін статевих органів у жінок.
Сучасною особливістю запальних захворювань органів малого тазу є їх висока розповсюдженість та полімікробний характер ураження з формуванням на слизовій оболонці статевих шляхів багатокомпонентних асоціацій умовно-патогенних мікроорганізмів та інших інфекційних збудників
Мікробіота піхви є важливою складовою жіночого здоров’я, оскільки вона відіграє важливу роль у запобіганні інфекціям і підтримці здорового балансу мікроорганізмів. Мікробіота складається з різноманітних бактерій, грибків і вірусів; однак найпоширенішими бактеріями є звичайні лактобактерії. Ці бактерії відіграють важливу роль у підтримці здорового вагінального середовища та запобіганні інфекціям.
Комменсальні лактобактерії виробляють молочну кислоту, яка допомагає підтримувати рівень рН піхви і запобігає розмноженню потенційно шкідливих бактерій. Крім того ці бактерії виробляють бактеріоцини, антимікробні сполуки, які пригнічують ріст інших бактерій. Це допомагає захистити піхву від інфекцій і підтримує баланс мікробіоти.
На додаток до своєї захисної ролі лактобактерії виробляють сполуки, які сприяють росту інших бактерій. Це допомагає підтримувати здоровий баланс мікроорганізмів у піхві та запобігає розмноженню потенційно шкідливих бактерій.
Комменсальні лактобактерії відіграють важливу роль у підтримці здорового вагінального середовища та запобіганні інфекціям. Вони допомагають підтримувати кислий рівень рН піхви і виробляють бактеріоцини та інші сполуки, які пригнічують ріст потенційно шкідливих бактерій. Крім того вони сприяють росту корисних бактерій, допомагаючи підтримувати баланс мікробіоти.
Лактобактерії можуть прилипати до слизової оболонки піхви і біосинтезувати антимікробні сполуки, такі як молочна кислота, перекис водню і бактеріоцини, які допомагають зменшити колонізацію патогенними мікроорганізмами, пов’язаними з бактеріальним вагінозом, аеробним вагінітом і кандидозом. Молочна кислота знижує рН піхви, роблячи її більш кислою і менш сприятливою для патогенів. Перекис водню допомагає вбивати бактерії та інші мікроорганізми. Бактеріоцини – це білки, які пригнічують ріст певних бактерій.
Лактобактерії також можуть допомогти відновити баланс мікроорганізмів у піхві, конкуруючи з патогенними мікроорганізмами за поживні речовини та простір. Це допомагає зменшити кількість патогенних мікроорганізмів і відновити нормальне середовище піхви.
Лактобактерії можуть виробляти речовини, які захищають піхву від інфекцій. Наприклад, вони можуть виробляти речовини, які блокують прикріплення патогенних мікроорганізмів до стінок піхви. Вони також можуть виробляти речовини, які захищають піхву від подразнення та запалення.
Пробіотики – це препарати, які містять живі мікроорганізми, які при вживанні в достатній кількості можуть приносити користь для здоров’я людини. Протягом століть їх використовували для лікування різних недуг, зокрема шлунково-кошкових розладів та інфекцій. В останні роки зростає інтерес до потенціалу пробіотиків як альтернативи антимікробному лікуванню.
Використання пробіотиків як альтернативи антимікробним препаратам має кілька переваг. По-перше, пробіотики, як правило, вважаються безпечними і добре переносяться, з невеликою кількістю побічних ефектів. По-друге, пробіотики можуть допомогти відновити баланс комменсальної мікробіоти, який може бути порушений при застосуванні антибіотиків. Це може допомогти знизити ризик розвитку антибіотикорезистентності, а також ризик інфікування антибіотикорезистентними бактеріями. По-третє, пробіотики можуть допомогти зменшити симптоми деяких інфекцій, таких як діарея, без необхідності застосування антибіотиків
Пробіотики можуть бути ефективною альтернативою антимікробному лікуванню, оскільки вони зменшують супутню мікробіоту та підвищують резистентність. Однак важливо зазначити, що пробіотики не слід використовувати як заміну антибіотикам при лікуванні серйозних інфекцій, наприклад, викликаних бактеріями, або вірусами
Гриби роду Candida – це патогенні гриби, які є частиною нормальної флори людського організму. Вони містяться в шлунково-кишковому тракті, ротовій порожнині, на шкірі та в піхві. Присутність Candida spp. у здорових людей не завдає шкоди. Однак за певних обставин, наприклад, при ослабленні імунної системи або порушенні балансу бактерій в організмі. Candida spp. можуть стати умовно-патогенними мікроорганізмами.
Гриби роду Candida – це патогенні гриби, які є частиною нормальної флори людського організму. Вони містяться в шлунково-кишковому тракті, ротовій порожнині, на шкірі та в піхві. Присутність Candida spp. у здорових людей не завдає шкоди. Однак за певних обставин, наприклад, при ослабленні імунної системи або порушенні балансу бактерій в організмі. Candida spp. можуть стати умовно-патогенними мікроорганізмами.
Високий рівень Candida spp. може призвести до стану, відомого як вульвовагінальний кандидоз, різновид вагінальної дріжджової інфекції. Симптомами цього захворювання є свербіж, печіння та густі бліді виділення. Якщо його не лікувати, вульвовагінальний кандидоз може перерости в більш серйозні захворювання сечостатевих шляхів.
Щоб запобігти розвитку інфекцій, спричинених Candida spp., важливо підтримувати здорову імунну систему та збалансований мікробіом. Цього можна досягти за допомогою здорового харчування, регулярних фізичних вправ та достатнього сну. Крім того, важливо дотримуватись належних гігієнічних практик, таких як часте миття рук та уникати контакту з хворими людьми. Для лікування наявних інфекцій також можуть бути призначені протигрибкові препарати.
В останні роки були проведені дослідження, спрямовані на вивчення потенціалу лактобактерій як джерела утворення біоплівки та біосурфактанту проти патогенних мікроорганізмів. Біоплівки – це тонкі шари бактерій, які утворюються на поверхнях, тоді як біосурфактанти – це сполуки, що виробляються бактеріями і здатні зменшувати поверхневий натяг рідини.
Дослідження показали, що біоплівки лактобактерій та біосурфактанти можуть бути ефективними для зменшення росту певних патогенних мікроорганізмів, таких як кишкова паличка, золотистий стафілокок та синьогнійна паличка. В одному з досліджень біоплівка з лактобактерій зменшила ріст кишкової палички на 90%. Крім того, було виявлено, що біосурфактант, вироблений штамом лактобактерій, ефективний проти P.aeruginosa, зменшуючи її ріст до 80%.
Використання лактобактеріальних біоплівок та біосурфактантів як альтернативи традиційним антибіотикам може зменшити поширення антибіотикорезистентності, а також знизити ризик побічних ефектів, пов’язаних з прийомом антибіотиків. Більше того, біоплівки лактобактерій та біосурфактанти можуть бути більш економічно ефективними, ніж традиційні антибіотики, оскільки їх можна виробляти з природних джерел.
Загалом, застосування біоплівок, отриманих із бактерій роду Lactobacillus та біосурфактантів проти патогенних мікроорганізмів, показало багатообіцяючі результати в лабораторних дослідженнях, і необхідні подальші дослідження для визначення потенціалу цих сполук у клінічних умовах.
Використання антибіотиків та протигрибкових препаратів для лікування встановлених інфекцій було основою лікування протягом кількох років. Однак ці підходи призначені для лікування усталених інфекцій і не витримують вагінальної мікробіоти. Застосування антибіотиків може призвести до надмірного росту резистентних бактерій, що може спричинити подальше інфікування. Крім того, протигрибкові препарати можуть бути неефективними проти певних видів грибків і можуть призвести до дисбалансу вагінального мікробіому. Тому ці підходи не є ідеальними для довготривалої профілактики інфекції.
В останні роки дослідження зосереджені на використанні пробіотиків для підтримки балансу мікробіому піхви. Вводячи корисні бактерії у піхву, пробіотики можуть знизити ризик інфікування та підтримати здоров’я вагінального мікробіому. Крім того, пробіотики можуть допомогти зменшити симптоми наявних інфекцій. Однак пробіотики не замінюють традиційні методи лікування і повинні застосовуватися в комплексі з іншими методами лікування для забезпечення найкращого результату
Цей підхід передбачає введення нових, більш активних пробіотичних лактобактерій у піхву, які потім колонізують епітелій слизової оболонки. Це може допомогти відновити баланс вагінального мікробіому, оскільки пробіотичні лактобактерії будуть конкурувати з патогенними бактеріями за поживні речовини та простір. Це може допомогти зменшити ризик інфекції та покращити загальний стан піхви. Крім того, пробіотичні лактобактерії можуть виробляти молочну кислоту, яка допомагає підтримувати кислий рівень рН піхви, додатково запобігаючи розмноженню патогенних бактерій. Цей підхід можна використовувати в поєднанні з іншими методами лікування, такими як антибіотики для відновлення балансу вагінального мікробіому.
Пригнічення початкової адгезії патогенних мікроорганізмів лактобактеріями до кінця не вивчено. Це пов’язано з тим, що механізми, які беруть участь в інгібуванні адгезії, є складними і включають багато факторів. Наприклад, лактобактерії можуть виробляти сполуки, які перешкоджають прикріпленню патогенів до клітин хазяїна. Ці сполуки включають перекис водню, молочну кислоту та бактеріоцини. Крім того, лактобактерії можуть виробляти позаклітинні полісахариди та білки, які діють як фізичні бар’єри для прикріплення патогенів. Крім того, лактобактерії можуть конкурувати з патогенами за місця зв’язування на клітинах хазяїна, таким чином запобігаючи прикріпленню патогенів.
На додаток до сполук і білків, що виробляються лактобактеріями, наявність певних поверхневих білків на лактобактеріях може пригнічувати прикріплення патогенних мікроорганізмів. Ці білки можуть зв’язуватися з поверхнею патогенів, запобігаючи їхньому прикріпленню до клітин хазяїна. Нарешті, лактобактерії можуть утворювати біоплівкоподібні структури, які діють як фізичні бар’єри для прикріплення патогенних мікроорганізмів.
Незважаючи на складність залучених механізмів, пригнічення початкової адгезії лактобактеріями є важливим фактором у підтримці балансу мікробіоти та запобіганні колонізації патогенів. Для кращого розуміння механізмів, що беруть участь у цьому процесі, необхідні подальші дослідження.
Список літератури знаходиться в редакції і надається за запитом.
ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОГО ЗАСТОСУВАННЯ В МЕДИЦИНІ ТА ФАРМАЦІЇ
Виробник
Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків», Україна, 61115, Харківська обл., м. Харків, вул. Северина Потоцького, буд. 36.
Ексклюзивний дистриб’ютор
ТОВ «Мобіль Медікал», Україна, 07354, Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, пров. 1-го Травня, буд. 17-А. тел.:
САМОЛІКУВАННЯ МОЖЕ БУТИ ШКІДЛИВИМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ’Я