Місцеве використання тіотриазоліну в комплексній терапії доброякісних процесів матки

В.В. Симрок / ДЗ «Луганський державний медичний університет» (м. Луганськ, Україна) / Журнал «Здоров'я жінки», №1 (77) / 2013, с. 165-167 // ISSN 1992> 5921 // УДК 615.276:618.14-006.03-085.

Результати багатьох досліджень свідчать, що розвиток міоми та ендометріозу матки часто супроводжується порушенням регіонарної гемодинаміки, змінами водногоелектролітного балансу, білкової рівноваги, імунного гомеостазу. Включення у схему комплексного лікування вагінальних супозиторіїв Далмаксін сприяє прискоренню регресу запального процесу, позитивно впливає стан ендометрія, підвищує ефективність базисної терапії, попереджає розвиток ускладнень і скорочує терміни лікування.

Ключові слова: ендометріоз матки, міома матки, ендометрій, тіотриазолін, далмаксін.

Як показали наші дослідження [1], розвиток міоми та ендометріозу матки, як правило, супроводжують різні системні порушення в організмі жінки, ступінь виразності яких безпосередньо залежить від тривалості захворювання навіть у разі малосимптомної течії. Функціональні вторинні та метаболічні порушення при цій патології розвиваються досить швидко. Дані літератури [2–4] свідчать про порушення регіонарної гемодинаміки, зміни водно-електронного балансу, білкової рівноваги, імунного гомеостазу як при міомі, так і при ендометріозі матки. Як відзначають багато авторів [2, 3, 5], для оцінки функціонального стану репродуктивної системи на різних етапах розвитку доброякісних процесів матки (ДПМ) як модель досліджують стан ендометрія. Вивчення структурно-морфологічних особливостей ендометрія при ДПМ дозволяє оцінити такі аспекти проблеми: стан ендометрія як відображення рівня гормональних впливів у розвитку доброякісного процесу; зміни, безпосередньо зумовлені розвитком ДПМ і, отже, формою його зростання; ступінь ризику розвитку у ньому атипових змін, у тому числі раку ендометрія. Вирішення всіх цих питань має велике значення для клінічної практики – при визначенні можливості диспансерного спостереження або при необхідності проведення коригуючих лікувальних заходів та уточнення показань до хірургічного лікування та його обсягу. В останні роки результати експериментальних та клінічних досліджень свідчать, що виникнення доброякісного процесу в матці тісно пов'язане із гормональними порушеннями в організмі жінки [1,2,3]. Непрямим свідченням цього може бути виявлення патологічних змін в органах-мішенях, зокрема в ендометрії.

З вищевикладеного випливає необхідність використання методів консервативного лікування різних стадіях розвитку ДПМ і навіть після хірургічних втручань. Препарати, що використовуються в комплексній терапії ДПМ, повинні багатогранно впливати на організм жінки, надаючи патогенетичний вплив на багато ланок цього процесу. Особливо важливим є безпосередній вплив на ендометрій. З цією метою нами застосовано вітчизняний препарат – тіотриазолін. Але велика кількість препаратів, які зазвичай застосовують пацієнтки з ДПМ, спонукали нас застосовувати цей препарат місцево, у формі вагінальних супозиторіїв – Далмаксін. У разі піхвового введення тіотриазолін діє місцево під час контакту зі слизовою оболонкою піхви, виявляючи протизапальну дію, прискорює загоєння ран та виразок слизових сечостатевої системи. При всмоктуванні він має протиішемічну, антиоксидантну, мембраностабілізуючу, імуномодулюючу дію. Завдяки цьому цей препарат підвищує ефективність будь-якої базисної терапії, запобігає розвитку ускладнень, скорочує термін лікування.

Метою нашого дослідження було вивчення ефективності тіотриазоліну у комплексній терапії ДПМ при місцевому його застосуванні у формі супозиторіїв Далмаксін.

Матеріали та методи. Під наглядом перебували 127 жінок із ДПМ – поєднанням міоми та ендометріозу матки. 62 жінки отримували комплексну протизапальну та гормональну терапію основного захворювання відповідно до власних даних [1] та даних літератури [5–7]. Вони склали групу порівняння. Жінки із поєднанням міоми та ендометріозу матки (65 пацієнток), які, крім основного лікування, отримували препарат тіотриазолін у формі вагінальних супозиторіїв, двічі на добу, протягом 28 днів склали основну групу. Групи були ідентичні за віком, тривалістю захворювання, за симптоматикою прояву захворювання. Середній вік жінок становив 35 років.

З метою дотримання онкологічної настороженості проводили роздільне вишкрібання ендоцервіксу та ендометрія. Вишкрібання виконували за 3-4 дні до очікуваної менструації. При ультразвуковому дослідженні (УЗД) ендометрія особливу увагу приділяли вивченню так званої серединної маткової луні (М-луна) – відбитка від ендометрія та стінок порожнини матки. При цьому оцінювали його форму, контури та внутрішню будову. Важливе значення мало визначення ендометріально-маткового співвідношення (ЕМС), що є відношенням товщини ендометрія до передньозаднього розміру матки і дозволяє враховувати швидший темп інволюції ендометрія порівняно з міометрієм у пацієнток у пери та постменопаузі.

У той же час, під час інтерпретації даного критерію, а також результатів цитологічного та гістологічного дослідження матеріалу враховували інші клінічні дані, прояви захворювання, попередній і нинішній методи лікування.

Результати дослідження та їх обговорення. Патологія ендометрія при УЗД виявлена у 117 (92,1%) пацієнток із поєднанням міоми та ендометріозу матки (відповідно 58 в основній та 59 – у групі порівняння). Основними ехографічними ознаками гіперпластичних процесів були збільшення М-еха в переднезадньому напрямку, середня товщина його склала 21,3±4,3 мм, з однорідною структурою та зниженою ехогенністю. Під час гістологічного дослідження зіскрібка ендометрія діагноз підтверджено у 98% випадків, що становить діагностичну цінність УЗД у виявленні гіперпластичних процесів ендометрія.

Включення в комплексне лікування препарату Далмаксін позитивно впливало на стан ендометрія, який ми оцінювали через три місяці після призначеної терапії.

Результати комплексного дослідження ендометрія через три місяці свідчать, що під час аспіраційно-цитологічного дослідження отриманого матеріалу патологічні зміни ендометрія виявлено у 7 випадках в основній та у 27 випадках групи порівняння (табл.

1).

Таблиця 1

Результати цитологічного дослідження стану ендометрія у хворих на ДПМ на фоні місцевого застосування Далмаксіну

Стан ендометрію	Кількість хворих по групах
	Основна, n=65		Порівняння, n=62
	До лікування	Після лікування	До лікування	Після лікування
Проста ГЕ	39	5	38	8
Комплексна                 ГЕ (аденоматозна)	8	1	7	2
Поліпи	6	-	5	2
Атипова ГЕ	2	-	3	-
Атрофія ендометрія	3	13	2	6
Гіперплазія+ запальні зміни	41	1	39	10
Запальні зміни	7	-	7	5

 

Атрофія ендометрія виявлена у 19 спостереженнях при аспіраційно-цитологічному дослідженні та у 5 випадках при гістологічному дослідженні. На тлі проведеної терапії атрофічні зміни ендометрія розвинулися у 10 пацієнток основної групи та у 4 жінок групи порівняння. Ці зміни нами розцінюються як результат гормонотерапії гестагенами у поєднанні з Далмаксіном. У пацієнток групи порівняння відзначалася кістозна атрофія, в основній групі – проста. Атрофічний стан ендометрія при ДПМ як вихідний, а також як розвинений після лікування можна оцінити як результат апоптозу при ДПМ та припустити можливі шляхи його розвитку та регулювання гормонотерапією у поєднанні з Далмаксіном.

Поліпи ендометрія формуються у процесі проліферації епітелію залоз базального шару ендометрія. Залози, які спочатку розростаються, і прилегла їх строма утворюють поліповидний виріст на широкій основі; надалі розвивається ніжка різної товщини, до якої залучаються і м'язові волокна. Виявлений поліпоз ендометрія у 11 (8,7%) жінок із ДПМ після проведеного лікування зник у жінок основної групи та зберігався у 2 пацієнток групи порівняння. Це свідчить про патогенетичну необхідність паралельно з гормональною терапією застосовувати протизапальні, антиішемічні, мембраностабілізуючі препарати у пацієнток з гіперплазією ендометрія та ДПМ. Найбільш ефективним виявилося застосування Далмаксіну за наявності запального процесу. Використання в комплексній терапії Далмаксіну позитивно впливає на всі шари ендометрія, запобігає рецидиву гіперпластичних процесів, можливо, за рахунок регуляції процесів апоптозу, підвищення синтезу факторів захисту клітин від екстремальних факторів.

Слід зазначити, що висока частота виявлення гіперпластичних процесів при ДПМ побічно свідчить про роль гормональних порушень у виникненні. Виявлені зміни поєднуються з характером клінічних проявів за даної патології. Враховуючи часте виявлення запальних змін в ендометрії при поєднанні міоми та ендометріозу матки, можна припустити про локальний запальний феномен при ДПМ та про роль запалення в патогенезі ДПМ та гіперпластичних процесів ендометрія.

Як свідчать наші дослідження, розвиток міоми та ендометріозу матки, як правило, супроводжують різноманітні клінічні прояви, ступінь виразності яких безпосередньо залежить від тривалості захворювання навіть у разі малосимптомної течії. Тому проведено оцінку деяких клінічних показників у обстежених жінок (табл. 2).

 

 

 

Таблиця 2

Основні клінічні показники хворих з ДПМ до та після лікування Далмаксіном

Основні клінічні показники	Кількість хворих по групах
	Основна, n=65		Порівняння, n=62
	До лікування	Після лікування	До лікування	Після лікування
Тазові болі (наявність)	54	15	55	29
Реперкусивний                     біль (наявність)	45	11	41	19
Інфільтрація м’яких тканин	26	10	24	16
Стан бокових склепінь піхви (скорочення)	21	9	22	15
Рухливість                          матки (обмежена)	21	12	21	15
Чіткість       контурів          матки (визначені)	28	41	27	34

 

Проведене комплексне лікування хворих основної групи виявилося більш ефективним щодо ліквідації або зниження прояву больового синдрому. В результаті лікування кількість хворих з сильним больовим синдромом в основній групі знизилася в 36 рази, в групі порівняння - в 18 рази; реперкусивний біль в основній групі зменшився у 4 рази, у групі порівняння – у 2,2 рази. Така позитивна динаміка відбувалася щодо інших клінічних проявів на тлі комплексної терапії з місцевим застосуванням Далмаксіну. У процесі лікування у жінок основної групи відзначено суттєву зворотну динаміку проявів, що характеризують хронічний запальний процес. Зникнення потовщення крижово-маткових зв'язок відмічено у 16 пацієнток основної і лише у 8 жінок групи порівняння, рухливість матки покращилася у 9 жінок. Слід зазначити позитивний вплив препарату Далмаксін та інші клінічні показники у хворих з ДПМ.

Прискорення регресу запального процесу та усунення болю при ДПМ на фоні застосування Далмаксіну, очевидно, пов'язане з протинабряковою, протиішемічною дією тіотриазоліну, покращенням мікроциркуляції. Відновлення мікрокровообігу полегшує зворотне надходження інтерстиціальної рідини до судинної системи.

Ліквідація запалення, зменшення набряку тканин і натомість застосування Далмаксіну позитивно позначилися обсягом матки (табл. 3).

Таблиця 3

Об'єм матки в процесі лікування Далмаксіном

Клінічний показник	Кількість хворих по групах
	Основна, n=65		Порівняння, n=62
	До лікування	Після лікування	До лікування	Після лікування
Об’єм матки, 3 см	273±41	112±27	271±37	176±24

Як видно з наведених даних, застосування тільки гормональної терапії недостатньо при ДПМ, патогенез розвитку яких є досить складним і багатофакторним. Використання препарату Далмаксін значно збільшує ефективність базової терапії цієї складної гінекологічної патології.

Яких-небудь ускладнень при застосуванні Далмаксіну ми не спостерігали.

Висновки. Таким чином, результати проведеного дослідження свідчать про високу ефективність місцевого застосування тіотриазоліну та необхідність використання Далмаксіну в комплексній терапії ДПМ, а також інших гінекологічних захворювань.

У процесі лікування у жінок основної групи відзначено суттєву зворотну динаміку проявів, що характеризують ДПМ. Комплексна терапія є ефективною усунення гіперпластичного стану ендометрія, підвищуючи ефективність гормонотерапії.

Відомості про автора.

Симрок Василь Васильович – ДУ "Луганський державний медичний університет",

91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 1г; тел.: 050-326-28-58, (0642) 5320-36. 

Список літератури.

1.  Симрок В.В. Клініко-патогенетичне обґрунтування лікувальної тактики при поєднаних доброякісних процесах матки: Дис.. …д-ра мед. наук: 14.01.01 – акушерство та гінекологія / Симрок Василь Васильович. - Луганськ, 2000. - 341 с.

2.  Уварова О.В. Поєднана доброякісна патологія ендометрія та міометрія у хворих на репродуктивний вік: Автореф. дис. д-ра мед. наук: 14.00.01 – акушерство та гінекологія / Уварова Олена Вікторівна. - М., 1993. - 37 с.

3.  Савицький Г.А. Міома матки (проблеми патогенезу та патогенетичної терапії) / Савицький Г.А., Савицький А.Г. -СПб.: ЕЛБІ, 2000. - 235 с.

4.  Яворський П.В. Особливості імунної відповіді при розвитку лейоміоми матки на фоні ожиріння/П.В. Яворський // Таврійський медико-біологічний вісник. - 2012. - Том 15, № 2. - С. 346-348.

5.  Сучасні принципи діагностики та лікування гіперпластичних процесів ендометрія: методичні рекомендації (Згідно з Протоколом, затвердженим Наказом МОЗ України від 31.12.2004 р. № 676). – Установа-розробник: Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України. - М., 2005. - 16 с.

6.  Татарчук Т.Ф. Сучасні принципи діагностики та лікування гіперпластичних процесів ендометрія / Татарчук Т.Ф., Бурлака О.В. //Здоров'я жінки. - № 4 (16). - 2003 - с. 107114.

7.  Татарчук Т.Ф. Медикаментозна терапія гіперпроліферативних процесів ендометрія

/ Татарчук Т.Ф., Бурлака О.В., Коріна К.А. // Ліки життя. – 2005. – 15–18 лютого – с. 100101.