Радіохвильова коагуляція як сучасний метод лікування ектопії шийки матки

(96)/2014, с. 68-70 / ISSN 199255921.

За результатами проведеного дослідження оцінено вплив вагінальних супозиторіїв, що містять тіотриазолін, на регенерацію епітелію шийки матки після радіохвильової коагуляції ектопії шийки матки. У дослідженні брало участь 40 пацієнток, яким було проведено радіохвильову деструкцію патологічних ділянок епітелію шийки матки. Отримані дані свідчать про те, що застосування вагінальних супозиторіїв, що містять тіотриазолін – Далмаксин, після радіохвильової коагуляції шийки матки призводить до покращення процесів регенерації епітелію, зниження ускладнень, пов'язаних з інфекціями, скорочення термінів репарації.

Ключові слова: радіохвильова коагуляція, ектопія шийки матки, регенерація, тіотриазолін, далмаксин.

Патологічні процеси шийки матки займають значне місце у структурі патології органів репродуктивної системи та виявляються у 15–20% жінок репродуктивного та у 5–9% жінок менопаузального віку [1]. Найбільш поширеним є ектопія шийки матки (рис. 1), своєчасне виявлення та лікування якої дає можливість запобігти виникненню раку шийки матки, який посідає третє місце за частотою серед злоякісних новоутворень статевих органів та шосте у структурі загальної онкологічної захворюваності [1, 2]. Останніми роками застосовують сучасні методики лікування патології шийки матки – високочастотну радіохвильову коагуляцію патологічних ділянок епітелію. Це найбільш доступна, малоінвазивна та безболісна для пацієнтки процедура. Вона дозволяє проводити деструкцію окремих патологічних ділянок шийки матки, не залишає посткоагуляційних змін епітелію за рахунок дозованого використання прицільно визначених частот радіохвилі. Радіохвильова коагуляція шийки матки є ефективним методом лікування патології шийки матки для жінок, які не народжували, крім того, при даній маніпуляції відсутня кровотеча, мінімально пошкоджуються глибокі шари епітелію, що призводить до більш швидкого періоду загоєння [3, 4] (рис. 2).

Однак іноді період загоєння може ускладнюватись порушенням регенерації у зоні коагуляції епітелію шийки матки. Проблема загоєння епітелію шийки матки після радіохвильової коагуляції не втрачає актуальності через відсутність способів цілеспрямованого управління процесами регенерації. Динамічний розвиток гінекології та фармакотерапії постійно висуває нові вимоги до алгоритмів лікування посткоагуляційного ранового процесу. Збільшення тривалості лікування пацієнток із запальними ускладненнями після радіохвильової коагуляції шийки матки пов'язане з постійно зростаючою резистентністю більшості мікроорганізмів до антибіотиків, відсутністю препаратів із політропним репаративним ефектом [4, 5]. Одним із ускладнень є порушення біоценозу піхви. Його причини пов'язані з недотриманням періоду помірності від статевих контактів, використанням гігієнічних тампонів, сидячих ванн, вагінальних супозиторіїв або з технічними похибками при проведенні маніпуляції гінекологом, що призводить до приєднання інфекції та порушення механізмів загоєння матки. Відомо також, що при супутніх захворюваннях, таких, як порушення гормонального фону, цукровий діабет, атеросклероз, системні захворювання крові, поверхня коагульованого епітелію може гоїтися значно гірше, ніж зазвичай [6, 7]. Багато в чому це пояснюється наявністю у жінок преморбідного фону, невисокого загального рівня здоров'я, низькою напруженістю імунітету, зниженою загальною реактивністю організму, наявністю конкретних факторів ризику (персистенція вогнищ інфекції різної локалізації).Особливе значення мають запальні захворювання статевої сфери (хронічний аднексит, хронічний пієлонефрит) та особливо нижнього відділу статевого тракту (кольпіт, цервіцит, вульвовагініт) [6, 7]. Це зумовлює необхідність подальшого пошуку вдосконалених методів профілактики ускладнень. Сьогодні ведеться інтенсивний пошук лікарського засобу з місцевою політропною дією для покращення ефективності загоєння епітелію шийки матки.

Діюча речовина препарату Далмаксин – тіотриазолін має імуномодулюючу, ранозагоювальну та протизапальну дію, стимулює проліферацію лімфоцитів та синтез імуноглобулінів, посилює цитотоксичну активність Т-лімфоцитів, підвищує рівень інтерферону [8]. Фармакотерапевтична дія тіотриазоліну обумовлена мембранобілізуючими властивостями, гальмуванням процесів вільнорадикального окислення ліпідів та активацією ферментів антирадикального захисту у пошкоджених тканинах, що призводить до скорочення стадії травматичного запалення, збільшення інтенсивності та швидкості репаративних процесів. Застосування тіотриазоліну може дозволити коригувати не лише стан репаративних процесів у ділянці деструкції епітелію шийки матки, але й покращити стан місцевого імунітету. Зрештою, це дозволить покращити результати лікування патології шийки матки.

Мета дослідження: покращити результати загоєння епітелію шийки матки після радіохвильової коагуляції шляхом застосування піхвових супозиторіїв Далмаксин, що містять тіотриазолін.

Матеріали та методи. Для досягнення поставленої мети нами було проведено клініколабораторне обстеження та лікування 40 жінок віком від 29 до 35 років з ектопіями шийки матки, які підлягали високочастотній радіохвильовій коагуляції. На 3-4-й день після процедури (термін, необхідний для відторгнення коагуляційного струпа) жінки вагінально отримували ранозагоювальні супозиторії. Залежно від типу препарату хворі були поділені на дві групи:

I               група (n=18) – жінки, які після радіохвильової деструкції шийки матки отримували супозиторії метилурацил, по 1 супозиторію на ніч протягом 10 днів.

II             група (n=22) – жінки, які після радіохвильової деструкції шийки матки отримували супозиторії Далмаксин (діюча речовина тіотриазолін, 200 мг), по 1 супозиторію на ніч протягом 10 днів.

Дослідження проводилось у медичному центрі «Альтамедика», м. Вінниця, у 2014 році.

Для об'єктивної оцінки якості та термінів загоєння епітелію шийки матки проводили спостереження за допомогою відеокольпоскопії на 7, 14, 30 днів після процедури. Ретельно описували всі зміни поверхневого коагуляційного епітелію шийки матки. Особливу увагу звертали на гіперемію, зону трансформації епітелію, інфільтрацію, характер виділень.

Дослідження біоценозу піхви проводили з використанням аналізу виділень на ступінь чистоти та бактеріологічного посіву. У взятому матеріалі оцінювали кількість епітеліальних клітин, слизу, лейкоцитів, еритроцитів, паличок Додерляйна, наявність грибів, кокової та бацилярної флори. За допомогою бактеріологічного дослідження розраховували кількість загальної бактеріальної маси (ОБМ), лактобацил та різних груп умовно-патогенних та безумовно-патогенних мікроорганізмів (анаеробних мікроорганізмів, мікоплазм, уреаплазм, трихомонад, хламідій, гарднерел, кандид, протеусу та ін.). Дані обстеження проводили до радіохвильової деструкції (за 2–3 тижні) та на 7 добу після втручання. За отриманими показниками обстежень (аналіз виділень та бактеріологічний посів) визначали біоценоз піхви в досліджуваних групах жінок:

дисбаланс I, помірний - варіант біоценозу, при якому частка лактобактерій становить

10-90% по відношенню до ОБМ та збільшена частка анаеробів;

дисбаланс II, виражений варіант біоценозу, при якому частка анаеробів досягає 90% щодо ОБМ, а частка лактобактерій знижується до рівня менше 10% щодо ОБМ.

Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою стандартних методів статистичного аналізу за допомогою програмного забезпечення для персонального комп'ютера Microsoft Excel.

Результати дослідження та їх обговорення. Середній вік обстежуваних становив 32±3 роки. В обстежених групах пацієнток анамнестичні, соматичні та дані об'єктивного статусу були однорідними та статистично достовірно не виражені (р>0,05).

Основними скаргами пацієнток обох груп були: виділення, дискомфорт, сухість та свербіж у піхву. Результати досліджень свідчили, що репаративні процеси після застосування супозиторіїв з тіотріазоліном мали низку особливостей. Аналізуючи результати регенерації шийки матки після радіохвильової коагуляції за допомогою відеокольпоскопії необхідно зазначити, що у 12,2% пацієнтів І групи процеси регенерації епітелію були пов'язані із затримкою епітелізації шийки матки та переходом зони трансформації (рис. 3); у 18,3% пацієнток відзначали інфільтрацію епітелію, виражений судинний малюнок, значні слизові виділення на 7-му та 14-ту добу після радіохвильової коагуляції, що вимагало продовження антибактеріальної та протизапальної терапії.

При проведенні відео-кольпоскопії на 7-му добу після коагуляції у пацієнток, яким були призначені супозиторії з тіотріазоліном, епітелій шийки матки був рожевого кольору, без інфільтрації з інтенсивними ділянками регенерації. Загоєння рани у них мало менш виражені сліди запалення, відзначалася трансформація епітелію шийки матки на 14 добу (рис. 4, 5, 6).

Протягом 7–10 днів після коагуляції жінки ІІ групи відзначали зменшення відчуття дискомфорту та відсутність виділень порівняно з І групою пацієнток, у яких ці симптоми зменшувалися на 10–14 добу. До радіохвильової коагуляції шийки матки в І групі пацієнтів нормоценоз був зареєстрований у 10 жінок (55,6%), виражений дисбаланс біоти відзначений у 8 пацієнток (44,4%), у ІІ групі нормоценоз був зареєстрований у 17 жінок (77,2%) ). %), виражено дисбаланс біоти у 5 жінок (22,7%) відповідно. Значну роль у формуванні та підтримці дисбалансу біоти у жінок після коагуляції шийки матки грали анаеробні мікробні асоціації. Вони призводили до запального процесу і порушували процеси регенерації шийки матки в 3,7 рази більше в І групі, ніж у пацієнток ІІ групи, які отримували Далмаксин. Так, на 7-му добу після деструкції шийки матки у І клінічній групі найчастіше реєстрували анаеробний дисбіоз – 12 випадків (66,6%) порівняно з ІІ групою – у 4 жінок (18,2%) відповідно.

 

 

              Рис.1                                  Рис.2                                                  Рис.3

         Рис.4                                           Рис.5                                              Рис.6

Кількість запальних ускладнень залежало від методики фармакотерапії.

Слід зазначити, що алергічні реакції на введення препарату Далмаксин як до, так і після проведення радіохвильової деструкції шийки матки у пацієнток не відмічено.

Репаративна дія препарату Далмаксин пов'язана з фармакологічним ефектом тіотриазоліну, який обумовлений нормалізацією мікроциркуляції в зоні ранового ушкодження, протиішемічними, мембраностабілізуючими, антиоксидантними та протизапальними властивостями препарату.

Таким чином, як свідчать результати проведених досліджень, застосування препарату Далмаксин після радіохвильової деструкції шийки матки призводить до зниження ускладнень, скорочення термінів регенерації шийки матки порівняно із застосуванням супозиторіїв, що містять метилурацил. Застосування препарату Далмаксин дозволяє покращити стан мікробіоценозу статевих шляхів за рахунок зменшення кількості слизових виділень, коригування не лише стану місцевого імунітету, а й репаративних процесів у зоні деструкції шийки матки.

Висновки.

1.  Місцеве вагінальне застосування препарату Далмаксин, що містить 200 мг тіотриазоліну, сприяє активізації процесів репарації та регенерації, призводить до більш швидкого та повноцінного загоєння деструктивних ділянок епітелію шийки матки та дозволяє суттєво знизити кількість запальних ускладнень та скоротити терміни регенерації.

2.  Препарат Далмаксин не викликає алергічних реакцій.

3.Патогенетична спрямованість місцевого застосування супозиторіїв Далмаксин дозволяє рекомендувати цей препарат для рутинного застосування при радіохвильовій коагуляції шийки матки.

Відомості про автора.

Загороднюк Наталія Володимирівна – МЦ "Альтамедика", 21000, м. Вінниця, вул. Литвиненка, 40; тел.: (0432) 50-54-09 Список літератури.

1.            Татарчук Т.Ф., Тутченко Т.М. Патологія шийки матки. Які завдання стоять перед лікарем гінекологом? //Репродуктивна ендокринологія. - № 9 - с. 39-47.

2.            Овсянкіна Н.Л., Мелехова Н.Ю., Іванян О.М. та ін. Онкологічний потенціал різних патологічних станів шийки матки // Журнал акушерських та жіночих хвороб. - 2006. - № 3 - с. 17–19.

3.            Самойлова Н.А. Досвід застосування радіохвильової хірургії у лікуванні передракових захворювань шийки матки / Н.О. Самойлова, В.В. Бояринцев// Військово-медичний журнал. - 2009. - № 2 - с. 69-70.

4.            Підзолкова Н.М. Радіохвильовий хірургічний метод лікування у гінекологічній практиці / Н.М. Підзолкова, М.М. Дамиров, Т.І. Кузьміна // Сучасні технології у діагностиці та лікуванні гінекологічних захворювань: наукове видання. - М.: Пантори, 2002 - с. 14–15.

5.            Даміров М.М. Застосування радіохірургічного методу у діагностиці та лікуванні захворювань шийки матки / М.М. Дамиров, В.М. Заборський, А.С. Бушкова // Великий Новгород, 2009 – с. 29–30.

6.            Тихомиров А.Л. Сучасні принципи профілактики та лікування запальних захворювань жіночих статевих органів в оперативній та неоперативній гінекології / О.Л. Тихомиров, С.І. Сарсанія // Методичні поради. - М., 2005. - 48 с.

7.            Кошторис В.П., Тумилович Л.Г. Неоперативна гінекологія.Посібник для лікарів. 3-тє вид., перероб. та дод. - М.: МІА, 2003. - 560 с.

8.            Мазур І.А. Тіотриазолін: фармакологічні аспекти та клінічне застосування /І.А. Мазур, Н.А. Волошин, І.С. Чекман та ін. – Запоріжжя, 2005. – 156 с.

 

Стаття надійшла до редакції 08.12.2014